Інтелектуал - 2014
Районний турнір
для творчо обдарованих
учнів 11 класів
Фотофільм Інтелектуал - 2014
Григор'єв Володимир - абсолютний переможець
Я - особистість
Я Григор єв Володимир, учень 11-А класу Тростянецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5. Сьогодні я стою на порозі школи, я майже випускник, і прийшов час зважити все те, що маю, і те, чого прагну досягти.
У майбутньому хочу мати роботу, яка буде приносити задоволення та успіх (адже це запорука здійснення заповітних мрій), міцну дружбу (бо це велика цінність). А що для цього треба? Продовжувати навчатись, розвиватись і набувати життєвого досвіду!
Моє життя багатогранне. Захоплююсь природничими та точними науками, інформаційними технологіями, спортом, музикою, швидкубингом.
Дослідження та експерименти познайомили мене зі світом хімії та біології світом атомів і молекул, рослин і тварин. І цей світ із радістю відкрив для мене всі свої таємниці.
Любов до точних наук жила в мені з дитинства, а навчання у фізико-математичному класі ще більше підсилило цей інтерес.
Комп ютер завжди приваблював мене своїми безмежними можливостями. На уроках інформатики я навчився створювати свої перші програми і веб-сторінки. Саме з цим предметом хочу пов язати майбутню професію.
Особливе місце в моєму житті займає музика. Закінчив музичну школу (клас духових інструментів) із відзнакою. Гра на саксофоні приносить велике задоволення.
Ще одне захоплення це шахи. Пам ятаю, як зі старшим братом неодноразово поринали в розумову баталію, вигадуючи тактики та стратегії.
Кожна людина повинна бути розвиненою не лише духовно, а й фізично. Тому у вільний від навчання час я з радістю починаю вивчати нові елементи Street Workout у. А логічне мислення і розвинута моторика пальців допомогли мені навчитися збирати кубик Рубика за 25-35 секунд.
Щоб досягти поставленої мети, я наполегливо навчаюсь і маю певні здобутки. За 4 останні роки це 17 перемог на районних етапах Всеукраїнських учнівських олімпіад із навчальних предметів, 6 на обласних. Отримав бронзові медалі у шахових турнірах.
Моє життєве кредо Всі перемоги починаються з перемоги над самим собою ;. Воно впевнено веде мене до поставленої мети. Вже сьогодні я роблю вибір: ким хочу бути, яким буде моє життя. І саме цим я підкреслюю свою індивідуальність, і стверджую: Я Особистість!
Електронне навчання для школярів
Електронне навчання для школярів. Ця тема є актуальною, так як сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для підвищення ефективності навчального процесу.
Реалізація даного питання передбачена на державному рівні, а саме Законом України Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки ;.
Навчатися і засвоювати знання це одне з найголовніших завдань для учня. Сьогодні створені належні умови для навчання, але не кожна дитина якісно готується до уроку. Причин можна назвати декілька. Я вирішив запитати в учнів про одну з вагомих для них причин. За результатами опитування 100 респондентів було визначено, що найбільший відсоток причин щодо неякісної підготовки учнів до навчальних занять через хворобу, потім участь у конкурсах і змаганнях, далі за сімейними обставинами, через тривалий період оздоровлення у навчальний період.
На мою думку є. Це електронне навчання. Сучасні учні в основному мережеве покоління, для яких електронний спосіб отримання інформації є нормальною складовою життя.
Електронне навчання це цілодобовий доступ до електронних навчальних матеріалів і робота з ними, консультації та поради вчителів в режимі online, створення соціальних мереж.
Переваги даного навчання це зручний час і місце, індивідуальний графік, економія часу, міцне засвоєння знань. Основними недоліками є відсутність прямого спілкування між учителем та учнем, відсутність комп ютера і мережі Інтернет (ймовірно), а також відсутність єдиного освітнього сайту для школярів України.
Для усунення недоліків на рівні Тростянецького району пропоную звернутися до відділу освіти районної державної адміністрації з такими пропозиціями:
1) створити регіональний освітній сайт для учнів району;
2) організувати проведення online-уроків;
3) рекламувати електронне навчання в ЗМІ та мережі Інтернет.
Оскільки у майбутньому мрію стати веб-програмістом, то хочу навчитися створювати цікави проекти, у тому числі й освітні сайти для учнів.
Вважаю доцільним використання електронного навчання для покращення якості підготовки учня до уроку тому, що це швидко, доступно, зручно, змістовно й об єктивно.
Савченко Світлана - фіналіст(ІІ місце)
Я - особистість
Доброго дня! Я – Савченко Світлана, учениця 11 класу Білківського навчально-виховного комплексу.
Ви знаєте яка найдивовижніша річ у світі? Найдивовижніша річ у світі – це здатність однієї людини розуміти іншу. Це мене приємно дивує, неймовірно вражає і викликає глибоку повагу.
Ми живемо на одній планеті, але у кожного з нас – своє уявлення про світ. Зрозуміти людину – означає подивитись на світ її очима.
Я – архітектор. І моя споруда під назвою Життя – унікальна. З чого починається будівництво? Звичайно з фундаменту. Ним стали мої батьки, які навчили відчувати життя таким, яке воно є, любити все, що оточує мене, навчили пробачати, вільно дихати і відчувати свободу.
Перший поверх мого Життя – рідна Білківська школа. Саме тут – перші друзі, мудрі наставники, захоплення. Неоціненний досвід життя в колективі я винесу з її стін!
Наступний поверх – природа. Адже вона невід’ємна частина мене, так як і я – невід’ємна частина її. Природа – це казка, яку потрібно читати серцем.
Піднімаючись сходинками мого будинку, потрапляємо до наступного поверху, про який влучно говорить вислів «у здоровому тілі здоровий дух». Заняття фізичними вправами та спортом для мене – це розвиток сили волі, сміливості, самовладання, рішучості, упевненості у своїх силах, витримки, дисципліни, підпорядкування своїх вчинків меті.
Закладаю цеглину наступного поверху – бібліотека. Читання для розуму – те саме, що фізична вправа для тіла. А найкращий кінотеатр – це наша уява. Захоплююсь творами Харукі Муракамі та Ремарка, поезією Ліни Костенко.
Далі – мої досягнення: учасник та призер різноманітних олімпіад та конкурсів, призер ІІ етапу Всеукраїнських предметних олімпіад із інформаційних технологій, математики, історії, хімії та екології.
Будівництво буде тривати постійно. Вважаю, що кожна людина повинна працювати над собою, самовдосконалюватися та розвиватися як фізично, так і духовно, інтелектуально.
Найголовніше – йти з усмішкою дорогою життя, мислити позитивно, поважати інших та постійно самовдосконалюватись.
Я живу за принципом: «Не зупиняйся, не переймайся, стеж за ритмом і танцюй… танцюй доки лунає мелодія… мелодія твого життя».
Дякую за увагу!
Паліативна допомога в Україні
Вдумайтесь у слова «Думка про біль мучить більше, ніж сам біль»…
Як часто ми витрачаємо неоціненні хвилини на пусті образи, слова, погані вчинки, заздрощі, які нічого не варті, навіть не замислюючись над тим, що життя настільки коротке, наскільки маленька зернина на ниві…
За день до свого відходу в інший світ 32-річна Юлія з Севастополя, незважаючи на нестерпний біль, сіла за фортепіано. Свій останній в житті концерт ця смертельно хвора молода жінка грала для маленької доньки. І та ніколи його не забуде…
Коли офіційна медицина безсила, а родичі розгублені і не знають, що робити, таким людям потрібна паліативна допомога.
У перекладі з латини слово «pallium» означає «покриття», «покрив». Тобто, мова йде про всебічну допомогу хворим, які страждають на прогресуючі захворювання на пізніх стадіях розвитку. Основне завдання паліативної допомоги – настільки можливо полегшити страждання пацієнтів, вирішити їх психологічні, соціальні і духовні проблеми.
В Україні не прийнято говорити про смерть, а ще – про біль і страждання. Лише нещодавно на суспільному, державному і, навіть, на побутовому рівні зазвучала проблема догляду за невиліковно хворими в Україні. Щороку в нашій країні помирає близько 700 тисяч людей, з яких 500 тисяч потребують спеціалізованої паліативної допомоги.
Останніми роками відбулися зрушення в цій сфері, багато громадських організації беруть участь у розробці нормативно-правової бази паліативної допомоги і закону про хоспісну службу.
Нині в Україні близько двадцяти хоспісів, що діють на різних засадах: державні, благочинні, комунальні. Звичайно, не всі вони відповідають міжнародним стандартам паліативного догляду. Але те, що вони з’явилися, означає: полегшено чиїсь страждання, хтось отримав спокій на останній земній дорозі. Проте за підрахунками ВООЗ, у нашій країні мають діяти щонайменше 4600 стаціонарних ліжок для хворих, які потребують паліативної допомоги.
Ще в Київській Русі благодійність та милосердя вважалося обов’язковим для більшості членів суспільства – князі нерідко давали обіди бідним людям, при їх дворах жили «божі» люди, при кожному монастирі (а їх на наших теренах було чимало) обов’язково існували богадільні, де знаходили притулок хворі та знедолені, монахи опікувалися цими людьми, лікували їх тіло і душу.
Кожному з нас Бог дав сили та певні таланти, які можуть допомогти оточуючим людям. Те, що може бути легким для вас, може виявитися неможливим для інших. Ми приймаємо наші природні таланти як щось належне і часто не звертаємо на них особливої уваги. Саме тому рідко використовуємо ці свої вміння, щоб допомогти іншим.
Ми повинні розуміти, що навіть за найсприятливіших умов, паліативному руху в Україні не обійтися без волонтерів, людей, які доглядають хворих за покликом душі.
Погодьтеся зі мною – справжнє внутрішнє щастя та завзяття до життя приходить тоді, коли ми допомагаємо іншим відчувати радість життя.
Співучасником мого проекту вже став учитель-ветеран Білківської школи Василь Прокопович Дудка, який закликає нас розуміти:
Найвища мудрість – усміхатись зранку,
Перетерпіти біль, угамувати рану,
Простити ближнім їх несправжнє зло,
Життю радіти, щоб там не було.
Я звертаюся до всіх Вас: кожен може стати безпосереднім учасником мого проекту. Хочеш бути щасливим – зроби щасливим ближнього!
Нужненко Любов - фіналіст(ІІІ місце)
Я - особистість
Вітаю!
Я – Нужненко Любов! Навчаюсь у 11 класі Тростянецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1. Розумна, творча, добра, відчайдушна, товариська, перспективна і, головне, скромна дівчина – це все про мене!
Американський письменник і філософ Річард Бах впевнений, що «…мета життя – пошук досконалості, а задача кожного з нас – максимально наблизити його прояви у самому собі». Згодна! Тож увесь вільний від навчання час займаюсь самовдосконаленням.
Танці! Справа мого життя! Вони допомагають мені підтримувати себе в гарній фізичній формі, заряджають енергією, дають можливість передати те, що відчуваю, без зайвих слів.
Туризм! Тренує мою силу волі! Завдяки цим заняттям, впевнена, я здолаю будь-які перешкоди, навіть в екстремальних умовах.
Вишивка! Філігранне захоплююче заняття! Це можливість здивувати друзів чудовим витвором мистецтва, зробленим власними руками.
Футбол! Як кисень! Але я не просто фанат – сама «ганяю» м’яча, і вважаю, що саме футбол навчив мене працювати в команді злагоджено.
А ще я багато читаю!
Мої бабуся, мама, тато – педагоги. І мій старший брат – майбутній учитель! Не буду зраджувати сімейної традиції, також стану педагогом – учителем історії.
Забуті діти України
Всі ми родом з дитинства… У кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією.
Нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. На жаль, соціальне сирітство – глобальна проблема українського суспільства.
Пропоную вашій увазі проект «Забуті діти України», у якому я, проаналізувавши проблему, спробувала окреслити шляхи її розв`язання та визначити, що можу зробити особисто я для її подолання.
Соціальне сирітство – це явище, яке виникло у ХХІ столітті. Воно спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини. На карті України червоним кольором виділені області, де найгіршими є показники соціального сирітства, зеленим – найбільш благополучні у цьому відношенні регіони. До речі, ці показники співпадають із показниками розлучень та алкоголізму, рівнем моральності.
На 2013 рік 92 тисячі дітей-сиріт та дітей, які залишились без батьківського піклування, 80 % мають живих батьків, які відмовились від них добровільно або були позбавлені батьківських прав. 80,7% соціальних сиріт виховувалися у родичів чи у прийомних сім’ях. І все ж 18 тисяч сиріт опинилися в дитячих будинках та інтернатах.
За даними Державної служби статистики зараз в Україні всиновлюють дітей вдвічі менше, ніж 12 років тому. Одна з найважливіших причин – громіздка процедура всиновлення, яка забирає дуже багато часу.
Що необхідно зробити, щоб у нашій державі не було сиріт при живих батьках?
По-перше, спростити процедуру всиновлення: держава має створити максимально сприятливі умови для родин, які виявили таке бажання.
По-друге, необхідно зобов’язати безвідповідальних батьків, позбавлених батьківських прав, матеріально утримувати своїх дітей. Якщо потрібно – через примусову працю.
По-третє, саме моральне виховання молоді має стати пріоритетом в Україні.
Що можу зробити я, людина яка не має коштів, не посідає жодних посад, не має належної освіти, для вирішення цієї проблеми?
Мій алгоритм дії виглядає наступним чином. Для початку, буду уважною до дітей, які потребують допомоги… Будучи студенткою, обов’язково стану волонтером однієї з громадських організацій, що допомагає адаптуватись соціальним сиротам. Сподіваюсь, що моя освіта та життєвий досвід у майбутньому допоможуть розробити державну програму морального виховання молодого покоління.
На мою думку, всі проблеми українців – від стану вихованості нації, занепаду її духу. І коли ми об`єднаємось навколо справи кожного – виховання своєї дитини, для України настане переломний момент – початок відродження країни.
Баламут Наталія - фіналіст(IV місце)
Я - особистість
Усім привіт!
Я – Баламут Наталія.
Для друзів просто Ната.
Для інших всіх – Наташа.
До вас на конкурс завітала
Із мальовничого я краю –
З села Боромля. Чули про таке?
Звичайно чули. Село в нас чарівне!
Багато традицій народ його має,
Секрети ремесел здавна зберігає.
Уміння ввібрала я від батьків –
Це вишивка гарних своїх рушників.
Букет весняний на тканину лягає,
У квітах живих дім увесь потопає.
Орхідні для мене як диво, як казка!
Погляньте на зрощене мною, будь ласка!
До речі, ще раз про красу рукотворну –
Я вмію сплести косу неповторну.
Дівчатка, жінки, майте довге волосся!
Воно – як землі життєдайне колосся!
І про науку я не забуваю:
Навчаюся добре, двійки жодної не маю.
Цікавлюсь хімією – поглиблено вивчаю,
Її повинен знати кожен – так вважаю.
Хімія – наука складна й цікава:
Присутня всюди, будь це сталь чи кава.
Життя своє я з нею хочу поєднати,
Бо мрію фармацевтом мудрим стати.
Я вам бажаю, любі мої друзі,
удачі й перемоги в цьому крузі,
Сильніший хай отримає звання «Інтелектуал»,
І кожен з нас – розкриє свій потенціал!
Моя країна – Україна!
Моя країна – Україна!
Оглядаючи з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході постають зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси. А через увесь простір неба з краю в край висіявся зорями Чумацький Шлях – шлях мужніх трударів, що зорями та сузір’ями навіки відбився в темному дзеркалі неба нічного. І все це моя Батьківщина — Україна.
Одвічне, як світ, і завжди хвилююче питання: із чого починається Вітчизна? З маминої пісні? З батьківської хати? Усе це так, проте не останнє, якщо не найперше місце належить природі. Зачаровано вбираєш зором різнобарв’я кольорів: і ніжну зелень трав, і переливне буяння квіту, і казкові бризки сонця. У серці зринає спів краси рідної природи… і сум. Як зберегти оцю красу, нерідко отак ненароком і бездумно понищену? Бо людині необхідний зв’язок із богинею-природою. Подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави й дерев, і все зробіть, щоб нащадкам усміхалася й ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. Щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі зела й високість неба, щедрість праці й ніжність серця.
Я вірю, що українці, які завжди славилися своєю працездатністю, дбайливістю і любов’ю до природи, зможуть запобігти подальшому руйнуванню найсвятішого — рідної землі. Треба тільки серцем пам’ятати, що ми — одна славна родина. Одна земля у нас, як і мати, — на всіх одна!
Україна – наша велика родина! Якби ж ця фраза жила в душі кожного нашого співвітчизника! При такому розумінні ми б мали міцну, сильну державу. Адже сім’я – це коли один за одного! Сім’я – це тепло й довіра, затишок, мир, спокій і упевненість в тому, що ти не один! Віра в те, що якщо ти десь оступився, то рідна людина завжди протягне тобі руку допомоги. Якби всі люди нашого народу завжди були підтримкою один для одного, то ми б мали велику й міцну державу! Є велика надія, що завдяки великій любові до держави і до всього українського народу ми зможемо гордо говорити, що ми діти великої України – єдиної і міцної родини!!!
Добрі справи людей високо оцінювалися за всіх часів. Коли ми говоримо про них, згадується діяльність тих безсрібників, що їхали за тридев'ять земель рятувати людей від хвороб, учити дітей, допомагати жертвам катастроф. Добрі справи — це і добродійність багатих людей, що на свої гроші будували гімназії і школи, відкривали і утримували безкоштовні лікарні і будинки для пристарілих, матеріально підтримували таланти й допомагали одержати освіту бідним молодим людям. Але якщо кожен із нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадить великий капітал, то можна й спізнитися. Якщо ти прагнеш до того, щоб твої слова і справи, нехай малі, несли твоїм близьким, рідним, друзям тепло, — це вже багато.
Сьогодні, мабуть, кожен свідомий українець задумується над тим, яке ж майбутнє чекає Україну. Яким воно буде? Це залежить від багатьох обставин і людей. Ми стоїмо на порозі великих змін. Вибір професії – чи не найголовніший чинник того, як складеться наше подальше життя, та як ми в ньому будемо себе почувати. Від правильного вибору виграє як суспільство, що одержує цілеспрямованого громадянина, так і особистість, яка відчуває задоволення від роботи і має широкі можливості для самореалізації. Професіоналізм і людяність – це дві головні ознаки сучасного українця, саме вони потрібні для того, щоб наша Батьківщина була розвиненою і процвітаючою. Бо лише трудом дорослішають душі, лише трудом на світі сущі ми.
Є в житті кожного народу часи, коли нікому ніщо не прощається. Це важкі часи випробувань, коли країні загрожують розорення, рабство й смерть. Сьогодні такі хвилини переживає й Україна. Якась солодка радісна надія ворушиться в серці, оживає, вилітає на світ Божий від думки, що в кожного з нас вистачить здорового глузду не ділити кордони країни, бо поодинці народ знемагає.
Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.
Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.
Мир на землі — це дім і мама, й тато,
Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті — хліба коровай.
Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.
Українці! Хай славиться єдністю рід! Не діліться ніколи! Благаю!
Бєлокопитова Юлія - фіналіст(V місце)
Я - особистість
Ви теж дивитесь на зорі? Правда, чарівні? Яскраві, великі… Хто проти них я, Бєлокопитова Юлія, учениця 11-Б класу Тростянецької СШ І-ІІІ ступенів №2? Звичайна дівчина! Не маю ніяких особливостей і нічим не відрізняюсь від однолітків…
Але колись ще Василь Симоненко сказав: «Ми — це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних…».
Отже, я — Всесвіт? Певно, що так! У моєму всесвіті вподобань знаходиться неймовірна кількість «зірок». Є нещодавно відкриті, є ті, що вже поволі затухають, але в будь-який момент можуть спалахнути з новою силою. Найбільше зірок, пов’язаних із освітою, танцями та друзями.
Будучи ще маленькою дівчинкою, у 2 роки, я навчилась рахувати, і це стало моїм першим кроком на шляху до вивчення точних наук. Зараз я маю певні досягнення з різних предметів, про що свідчать призові місця в ІІ-х та ІІІ-х етапах Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів.
Ще одне моє захоплення — танці. Це не просто захоплення. Це новий спосіб бачення всього, що мене оточує. Бальні танці допомогли розкритися по-іншому, додали мені впевненості у своїх силах і навчили бути відкритою, не стримувати у собі емоції (адже набагато краще виразити те, що відчуваєш, у запальних ча-ча-ча, самбі, джайві або ж пристрасному танго, аніж виплеснути все це у розмові з кимось).
У моєму житті є люди, які завжди підтримають, допоможуть, часом заспокоять, за що я їх і обожнюю. Звичайно, це мої друзі. Ймовірно, що зовсім скоро доля нас розлучить, але згадка про кожного з них залишиться у моєму серці.
І бути по-іншому не може, бо я — Людина, я — Всесвіт, що містить мільярди зірочок любові, надії, радості та щастя… І я бажаю кожному з вас мати такий Всесвіт у собі!
Проблеми людства – долаємо разом!
Його не показують в соціальних рекламах, про нього не говорять у новинах, в його існуванні не треба нікого переконувати… Про нього останнім часом ми чуємо все частіше. А він поступово підбирається до наших будинків, адже ніхто від нього не застрахований. Рак!
На сьогодні в Україні проживає близько мільйона осіб, які перенесли онкологічне захворювання. Щороку помирає майже 100 тис. Через запізнілу діагностику онкології залишається значною кількість хворих, які помирають протягом року після встановлення діагнозу.
Кожну годину реєструється більше 20 нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають. У той же час близько 5% людей із встановленим діагнозом «рак» відмовляються від лікування через брак коштів.
Сучасна діагностика раку – це методика, якій уже близько 60 років. При цьому вона досить неточна, наприклад 30% захворювань на рак підшлункової залози просто помічають.
Зараз ми живемо у часи наукового прогресу. Але, на жаль, в Україні його немає у вирішенні даної проблеми, хоча молодь Америки намагається допомогти світу.
У 2012 році американський підліток Джек Андрака зробив сенсаційне відкриття, інформацію про яке «вибухнули» майже всі провідні mass media. Андрака занурив смужку паперу в розчин циліндричних односторонніх вуглецевих нанотрубок, покритих спеціальними антитілами. Завдяки антитілам трубки виявляють у крові мезотелін, таким чином на ранніх стадіях можна діагностувати онкологічне захворювання і своєчасно розпочати лікування. Джек створив сенсор вартістю 50$.
Результати? Один такий паперовий індикатор дозволяє зробити аналіз за 5 хв. Цей аналіз у 168 разів швидший, у 26 000 раз дешевший і у 400 раз точніший від наявного аналізу для визначення раку підшлункової залози.
Собівартість його тесту складає 3 центи (приблизно 30 українських копійок). Багато? Датчик виявляє рак на початкових стадіях, коли у пацієнта майже 100% шанс одужання. Але це не кінець. Змінюючи антитіла, можна знаходити різні білки — і, відповідно, різні хвороби: від малярії – до ВІЛу, СНІДу, а також ракових захворювань. За це відкриття був нагороджений міжнародною премією Intel International Science and Engineering Fair.
Сподіваюсь, що у недалекому майбутньому ми не будемо втрачати рідних та близьких, що наші серця не будуть ятрити рани, залишені такими хворобами.
Попереджений — значить озброєний, значить має всі шанси на життя.
І якщо 15-річний підліток, який не знав навіть, що таке підшлункова залоза, зміг знайти спосіб виявлення раку, то уявіть, що могли б зробити Ви!
Всі разом ми могли б змінити світ!
Інтелектуал - 2013
Районний турнір
для творчо обдарованих
учнів 11 класів
Фотофільм Інтелектуал - 2013
супроводжується Піснею інтелектуалів , яка написана спеціально для ювілейного V-го районного турніру
(автор тексту - Волочаєва Л.А., автор музики - Бабич Л.М., виконує Яценко Ганна)
Холодов Владислав - абсолютний переможець
Я - особистість
Я Владислав Холодов, учень 11-А класу Тростянецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5.
Дуже часто я замислююся над питанням Що таке життя, яке воно є? ; Життя це пошук та відкриття, навчання та досягнення, успіх і радість, але бувають і прикрі моменти це невдачі й перешкоди, та треба вміти гідно сприймати поразку і не зламатись, а здобути цінний досвід. Саме тому девізом мого життя є слова Фрідріха Ніцше Все що нас не вбиває, робить нас сильніше ;.
І все таки вона крутиться! ;, сказав Галілео Галілей про нашу планету, що обертається навколо Сонця. Так і моє життя обертається навколо моїх захоплень і вподобань.
Мої захоплення, як 4 сторони світу Наука, Мистецтво, Спорт та Футбол.
Хай вас не дивує те, що футбол відділений від спорту. Бо футбол це особливе захоплення. Ще з дитинства у мене з явилася любов до футболу. Разом з татом ганяли м яча, дивилися матчі по телевізору. Потім записався до секції, де захоплення перетворилося на невід ємну частину мого життя.
Спорт!? Ранкова зарядка, тренування та участь у змаганнях з волейболу, баскетболу та дзюдо. Вважаю, що завдяки фізичним вправам велика кількість людей може обійтися без медицини.
Ще з дитинства я захопився математикою. Це цікава та захоплююча наука, яка є актуальною в усі часи. У вільний час із задоволенням поринаю у світ формул і теорем.
Результатом моєї праці є досягнення в спорті та науці. Маю численні нагороди в спорті дипломи ІІ та ІІІ ступенів, є переможцем ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад із хімії, інформатики та фізичної культури.
Позитивних вам емоцій! Дякую за увагу!
Чугай Олексій - фіналіст(ІІ місце)
Я - особистість
Я Чугай Олексій, учень 11 класу Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Моє життєве кредо: Не питай себе, навіщо ти живеш, а живи так, щоб тебе не питали про це інші ;.
Вважаю, що я народився під щасливою зіркою 28 червня, у день прийняття Конституції України. За нумерологією люди, народжені 28 числа, дуже цікаві, розумні й чутливі, володіють гарною уявою, можуть стати хорошими діячами мистецтв, добре знають чого хочуть, щирі й віддані, зберігають старих друзів, постійно розширюють коло нових. Друзі говорять, що такі риси характеру притаманні й мені. Мій головний девіз Жити, а не існувати! ;.
Мама говорила, що я ще з дитинства був дуже допитливим, особливо любив книги, з нетерпінням чекав, коли ж піду до школи. Саме мама й відкрила мені шлях до пізнання, до самовдосконалення.
Маю певні досягнення призер ІІ етапу Всеукраїнських предметних олімпіад із математики, історії та біології. Призер районних змагань із шахів та шашок. Створив документальний фільм Рідній школі 110 років ;.
Дякую!
Полежай Вероніка - фіналіст(ІІІ місце)
Я - особистість
Я человек, я личность, я лавина,
Во мне начала всех стихий бурлят.
Мне при рожденьи Вероника дали имя,
А мысли к неизвестности манят.
Во мне, как в спектре, семь различных Я,
И никуда от этого не деться.
На первом месте у меня семья,
Хоть я и покидаю берег детства.
Учёба очень для меня важна,
И я привыкла быть повсюду первой.
Ведь голова мне светлая нужна,
Чтобы идти по жизни королевой.
Я в спорте достигаю тех высот,
Которые сама себе поставлю.
Я созерцатель всех земных красот,
И повидать я их, себя заставлю.
Люблю я петь, люблю стихи читать
И станцевать труда мне не составит.
Ведь школа для меня вторая мать!
Село родное как мне не прославить?!
А если нужно, то могу вязать,
И бисер ляжет на лицо твоё,
Но если честно вам сказать,
То это ремесло, конечно, не мое.
Общение с друзьями это дело,
Ведь я дружить умею, не ропщу:
С младенцем и с пенсионером
Я тему для общенья нахожу.
Еще я дочь, и девушка, и будущая мать.
Не мной придумано, не мне опровергать…
Во мне колодца глубина и чистота,
Наивность, легкость, простота.
Сердечное спасибо!
Панов Вадим - фіналіст(IV місце)
Я - особистість
Кожній людині при народженні дається ім я, чисте й незаплямоване, треба пронести його гідно життєвим шляхом і передати своїм нащадкам.
Будьмо знайомі, я Панов Вадим, одинадцятикласник Тростянецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2. Мій життєвий девіз: Боротися і шукати, знайти і не здаватися ;.
Шлях до успіху міцні знання,
Їх з наполегливістю здобуваю я,
І маю гарний результат:
Я переможець предметних олімпіад.
Мені цікаво пізнавати світ, я маю свої захоплення. Займаюсь спортом волейболом, футболом, баскетболом. Особливо мене приваблює туризм та спортивне орієнтування. Незабутні враження залишились про гру Сокіл 2012 ;.
Маю артистичні здібності, із задоволенням беру участь у шкільних святах та вечорах: співаю, танцюю, декламую.
Навчання в поєднанні з відпочинком до успіху моя стежинка. Назавжди залишаються в пам яті приємні спогади про відпочинок із друзями, батьками, однокласниками, і зараз відчуваю запах димка, каші та шашликів.
Я комунікабельна людина. Маю багато-багато друзів, які в усьому мене підтримують.
Дякую всім!
Гапон Владислав - фіналіст(V місце)
Я - особистість
Вітаю! Я Владислав Гапон, учень 11 класу Новгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Людина особистість. Але кожен з нас індивідуальний по-своєму. Вислів Вільяма Шекспіра: Наша особистість це сад, а наша воля її садівник ; вважаю доречним, адже, і дійсно, особистість людини це ніби сад і наскільки він буде буяти, рости, розвиватися залежить від садівника, тобто від самої людини, від її волі.
Перші кроки мого життя пройшли в мальовничому куточку села Новгородського. Мабуть, це найбезтурботніші моменти кожної людини.
Людина повинна постійно розвиватися, працювати над собою, отримувати нові знання. Як говорять: Знання це скарб, а вміння вчитись ключ до нього ;. Саме в школі я набув вміння вчитися. Воно допомагає мені самовдосконалюватися. Роки навчання в рідній школі це цікава сторінка в моєму житті, перші відкриття.
Люблю читати, тому що книга одне з джерел людської мудрості. Мені подобаються як більш серйозні твори, так і фантастичні.
За 11 років навчання взяв участь у величезній кількості олімпіад та конкурсів. Участь у них принесли не тільки нагороди, а й вагомі знання, які неодмінно допоможуть мені у здобутті майбутньої професії.
Моя мрія з дитинства стати програмістом. Уроки інформатики перші кроки до здійснення цієї мрії.
Займаюся спортом. Завдяки цьому відчуваю себе гармонійною людиною. Не тільки сам веду здоровий спосіб життя, а й закликаю до цього інших. Я входжу до складу шкільної команди Аскорбінка ;. Протягом останніх років ми займаємо ІІІ-і призові місця у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі Молодь обирає здоров я! ;.
З дитинства небайдужий до природи, до всього живого. Недарма моїм улюбленим предметом є біологія. Вважаю, якщо людина спілкується з природою, то вона обов язково буде відкритою, доброю. По іншому просто не може бути!
Дякую за увагу!