ЗОЛОТІ СЕРЦЯ ТАЛАНОВИТИХ ПЕДАГОГІВ

У квітні 1967 року жителі Лебединщини спостерігали неймовірно красиве дійство – появу нової зірочки серед мільйонів і мільярдів подібних. Та яка ж доля чекала на неї? Залишатися, як усі? Чи стати яскравішою зіркою, що вабить до себе і своїм теплом зігріває інших? Тоді цього не знав ніхто. А сьогодні з упевненістю можна сказати, що зірочка Іринка стала яскравою зіркою на педагогічному небосхилі.

Ващенко Ірина Миколаївна пройшла шлях становлення справжнього вчителя і стала такою, якою її знають рідні, друзі, колеги. Хто ж вона? Народжена в родині робітників, вона ніколи не цурається ніякої роботи, із запалом береться до справи й веде за собою, заохочуючи власним прикладом.

А життя вчителя – це не лише уроки, це мандрівка світом, бо тільки той, хто сам не сидить на місці, може й інших запалити любов’ю до прекрасного.

Працюючи над науково-методичною проблемою «Формування загальнолюдських цінностей, культурної компетентності в учнів шляхом використання сучасних форм і методів роботи в навчально-виховному процесі», вона надає перевагу вихованню в учнів позитивного ставлення до себе, розвитку критики та самокритики, стимулювання до самовиховання та самовдосконалення, створення психологічно комфортного середовища.

Ірина Миколаївна постійно працює над удосконаленням особистої педагогічної та методичної лабораторії. Запроваджує ефективні освітні технології, створює позитивну мотивацію до навчання, до праці. Перевагу надає технології розвитку критичного мислення, яка спонукає дитину мислити мобільно, обирати правильне рішення у розв’язанні проблеми, бути відкритою до сприйняття думок інших й одночасно принциповою у відстоюванні власної позиції. Застосовує нестандартні форми проведення уроків: інтегровані, уроки-подорожі, КВК, диспути, уроки-змагання, літературно-музичні вітальні, уроки-проекти, уроки-ігри, уроки з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Упроваджує такі форми та методи організації навчально-виховного процесу як дискусія, взаємне навчання, мозкова атака, передбачення, інтерв’ю, доведення, порівняння, аналіз і синтез, проблемно-пошуковий метод, робота в групах і парах, взаємо- та самоперевірка, рольова гра, гра-драматизація, що забезпечують максимальну інтерактивність учнів під час навчання. Успішно використовує інформаційно-комунікаційні технології.

Ірина Миколаївна – активна учасниця методичної роботи. Має свої педагогічні доробки, ідеї та знахідки. Спрямовує зусилля на оволодіння учнями вмінням жити й контактувати з батьками, рідними, учителями, однолітками; розвиток вміння управляти собою, ставити мету, визначати сенс життя, попереджувати й розв’язувати життєві конфлікти; стимулювання процесу духовного самовдосконалення, потреби допомогти іншим людям, оволодіння механізмами самореалізації. Створює прекрасні класні колективи.

Учителі-колеги із вдячністю відгукуються про високу майстерність педагога. Її учні мають міцні знання (високий і достатній рівні), відзначаються високою вихованістю, підтверджують особисті результати навчальних досягнень і в середніх класах, стають переможцями конкурсів, турнірів, олімпіад. А найголовніше – її учні усвідомлюють, що доброта й чуйність становлять духовне багатство людини.

Якщо хочеш бути гарним учителем, будь гарним актором, який може в будь-якому віці стати в душі дитиною. Інакше як можна пояснити феномен Ірини Миколаївни, яка всього за три роки роботи в Тростянецькій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 2 змогла організувати дитячий театр, на який із радістю чекають і реабілітаційний центр, і дитячий садок. Її костюмери – батьки, актори – діти, режисер – сама Ірина Миколаївна.

Вона має досвід роботи з дітьми з вадами розвитку. Постійно формує у дітей толерантне ставлення до дітей із особливими освітніми потребами, що сприяє гармонізації стосунків в учнівському колективі, створенню сприятливого середовища для розкриття потенціалу дитини. Найкраще розкривають людські якості Ірини Миколаївни слова В.О.Сухомлинського: «Учителеві треба мати надзвичайно чутливе й відкрите серце, щоб бачити, відчувати, розуміти тисячі найніжніших доторкань маленьких людей одне до одного, щоб ці доторкання творили людську красу, а не задавали людям болю».

А хто може похвалитися серед молодших школярів цікавими екскурсіями Україною, як не вихованці Ващенко І.М. Географія її подорожей з учнями широка – Суми, Охтирка, Полтава, Харків. Якби сам учитель не був закоханий у землю батьків, то певно, не зацікавив би й дітей. Але Ірина Миколаївна має надзвичайно активну життєву позицію, вона – душа кампанії, пропагує здоровий спосіб життя.

Хто з присутніх може похвалитися, що цілу зиму купається в ополонці? Ірина може. І має цілу компанію однодумців. Де з’являється Ірина Миколаївна, там простір наповнюється життєвою енергією. До неї тягнеться молодь, її поважають колеги, батьки, учні.

Вона віддана своїй справі, любить і вміє працювати. Ось така вона, зіронька Лебединщини, котра перетворилася на справжню зірку для своїх вихованців. Це дійсно Людина з палким серцем та великою душею малої дитини!

Громова Віра Іванівна, т. в. о. директора
Тростянецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №2

Професія педагога – дуже складна і відповідальна. Адже в його руках – майбутнє нашої держави. Як це благородно – давати іншим знання, бути порадником і взірцем! Звичайно, далеко не кожен може стати справжнім педагогом. Для цього потрібно багато працювати, займатися самоосвітою, щоб заняття стали цікавими і корисними.

Існує незаперечна істина – «Краса врятує світ». Але кожен розуміє її по-своєму. Говорять, що сила життєдайної краси міститься у злитті воєдино зовнішньої та внутрішньої краси самої людини. Тільки така особистість здатна збагачувати життя суспільства, віддаючи йому все найкраще, що в ній є. Такою людиною є Герасименко Людмила Василівна.

Народилася Людмила Василівна у 1964 році на Тростянеччині в сім’ї робітників. У 1980 році, після закінчення Тростянецької середньої школи №2, вступила до Сумського державного музичного училища ім. Бортнянського на факультет народного мистецтва за спеціальністю «домра». Свою педагогічну діяльність розпочинала в дитячому садочку «Світанок» в м. Суми, а згодом, після повернення на Тростянеччину, працювала вихователем у дитячих садочках «Сонечко» та «Казка». Але весь час мріяла пов’язати своє життя з розвитком дитячих талантів і тому в 2004 році прийшла працювати керівником гуртка до Тростянецького Палацу дітей та юнацтва. Працюючи у закладі без відриву від роботи, закінчила Глухівський педагогічний університет.

Людмила Василівна – унікальна людина, мудрий педагог, адже, як би не було важко працювати з дітьми, вона, мов гончар, у руки якої потрапили дитячі м'які душі, виліпила з кожного особистість, індивідуальність. Їй вдається зазирнути у кожну душу, вселити в неї добро та гуманність, віру в себе, впевненість, щирість, вірність, почуття відповідальності. Вона любить дітей, як власних, проводить із ними безліч часу. Разом з Людмилою Василівною діти не тільки навчаються, але й проводять вільний час, просто розмовляють, діляться особистими проблемами, звертаються за порадами.

Завдяки творчій та цілеспрямованій діяльності Герасименко Л.В. у закладі створена цілісна система роботи, яка дозволяє виявити дитячі таланти у сфері фізичної культури та акробатики.

Людмила Василівна – педагог за покликанням! Вона зуміла так налаштувати роботу, щоб кожна дитина відчула себе повноправним членом колективу, разом з тим прагнула до самовдосконалення. Всі вихованці гуртка націлені на досягнення високих результатів у навчанні, вони – постійні учасники різноманітних концертних програм та заходів, що проводяться в закладі, районі, переможці та призери обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів дитячої творчості.

Свою роботу керівник акробатичної студії спрямовує не тільки на розкриття та розвиток творчих здібностей дітей, починаючи з раннього віку, але й на виховання в них почуття прекрасного, високих морально-етичних якостей, поваги до власного народу, його культури, любові до рідної землі.

Людмила Василівна Герасименко – енергійний, творчий педагог, вона прагне постійного професійного вдосконалення, весь час знаходиться у пошуках нових ідей, форм та методів проведення занять. Її зусилля спрямовані на розробку та апробацію таких форм навчально-виховного процесу, які допомагали б не тільки ефективному опануванню дітьми певних знань та навичок, але й сприяли б їхньому становленню як висококультурних громадян своєї держави.

Серед найважливіших якостей Людмили Василівни – педагогічний обов'язок і відповідальність. Керуючись ними, вона завжди поспішає надати допомогу всім, хто її потребує. Вимоглива до себе, дотримується своєрідного кодексу педагогічної моралі, професійної честі.

Та найбільше її багатство – це красива душа… Душевна щедрість, працелюбність, любов до своєї землі, повага до літніх людей та піклування про дітей, лагідність, оптимізм, почуття гумору… Цей перелік найкращих рис характеру людини, які уособила в собі Людмила Василівна, можна продовжувати й далі, та головним є те, що ці якості успадковують і її вихованці. Поряд з таким Педагогом життя кожного стає яскравішим!

Антоніна Сергіївна Деревянченко, директор комунального
позашкільного навчального закладу Тростянецької районної
ради «Палац дітей та юнацтва»

Для чого народжується людина на землі ? У чому полягає сенс життя? Напевно, у кожної людини настає момент, коли вона ставить перед собою такі запитання. І в тому полягає той сенс, щоб дати на ці запитання відповідь. Не словом, а справою.

Розмірковуючи над тим, що допомагає в роботі педагога і чи існує заповітний золотий ключик, що відкриває дитячі серця, Команова Ольга Вікторівна прийшла до висновку, що ключика немає, як немає одного педагогічного рецепта, оскільки всі діти різні! І вийшов у неї «скромний висновок: педагогіка – мистецтво, а справжній педагог – художник і актор» – ці слова Ольги Вікторівни не просто гучні фрази, ці слова педагог з 17-річним стажем роботи підтверджує кожен день своїм спілкуванням із дітьми. Це внутрішньо красива людина, яка здатна випромінювати тепло та ласку. Ця людина має не лише золоте серце, у неї і золоті руки. Ольга Вікторівна шиє дитячі костюми для свят та розваг, малює декорації, виготовляє атрибути та шумові інструменти, створила власну театралізовану студію «Чарівна казка», власноруч виготовила 23 ляльки живої руки і вчить дітей виконавській майстерності, вишукує нові підходи та методи роботи з музично-театралізованої діяльності. Вона знаходиться в постійному пошуку, а також в полоні краси і бажанні творити. ЇЇ душа сприйнятлива до всього прекрасного, здатна нести любов і знання до сердець своїх маленьких вихованців. Вона підтримує і розкриває, розповідає і ділиться, відкриває кожному, хто має бажання розуміти, слухати цей неймовірний світ краси – музики.

Коли ми говоримо про професіоналізм педагога, найчастіше маються на увазі його досягнення, нагороди, звання. Але найголовніше в професії музичного керівника дошкільного закладу – це навчити маленьку дитину чути і відчувати музику, правильно висловлювати свої думки, емоції, почуття. Справжній педагог воістину виховує гармонійну, утворену особистість своєю добротою, любов'ю, терпінням. Завжди з бажанням та інтересом йдуть малята на музичні заняття до Ольги Вікторівни, вона вміє яскраво й образно розповісти дитині про музичні твори, з увагою і тактом ставиться до кожної дитини, недарма діти після закінчення садочка навчаються в музичній школі м. Тростянець, тому що спілкування з доброю, чуйною людиною в наш час – це велика цінність, і діти добре це відчувають. Можна високо оцінити роботу музичного керівника. Саме вона влаштовує для дітей чудові свята та розваги, вистави театральної студії «Чарівна казка» які надовго залишаються в пам’яті батьків та вихованців. Діти вивчають вірші, пісні, таночки, оволодівають виконавську майстерність, а зараз це дуже важливо в сучасному світі.

Ольга Вікторівна закінчила міську музичну школу. Після школи вступила до Лебединського педагогічного училища ім. А.С. Макаренка на дошкільне відділення. Закінчивши училище, почала працювати музичним керівником в міському дошкільному навчальному закладі «Веселка». За сумісництвом працювала в Тростянецькій спеціалізованій школі № 1 учителем музики та музичним керівником дошкільного навчального закладу «Ромашка». У 2004-2007 рр. навчалася на дошкільному відділенні Глухівського державного педагогічного університету і здобула вищу освіту за спеціальністю «дошкільне виховання». Ольга Вікторівна – мама двох доньок. Її донька Дарина грає на двох музичних інструментах – фортепіано та гітарі, а Софія навчається в міській дитячий музичній школі по класу «фортепіано».

Сьогодні, після довгих щасливих років роботи в дитячому садку, Ольга Вікторівна стала наставником не тільки для своїх вихованців, а й колег. Вона ділиться своїм досвідом на районних семінарах, науково-практичних конференціях та методичних об’єднаннях. Ольга Вікторівна закохана у свою професію, і немає для неї більшої радості, ніж «бачити розкриті дитячі очі, усвідомлювати, що найбільше і значне закладається в дитинстві, і бути причетним до цього дива». А для цього, впевнена вона, потрібно не тільки поєднувати в собі компетентність, витримку і терпіння, доброзичливість і винахідливість, але і вміти дарувати дітям посмішку. Адже «душа мерзне і кам'яніє без усмішки». А що ніжніше, ніж дитяча душа? І завдання педагога – зберегти цю душу.

Оксана Вікторівна Фондікова, методист з дошкільної
освіти районного методичного кабінету відділу освіти, молоді
та спорту Тростянецької районної державної адміністрації